У XXI столітті важко вигадати інновації у мистецтві, проте звичайні речі ми можемо піднести так, що вони змусять затямити подих і замислитися про щось важливе. Секрет простий – наповни роботу почуттями та знайди свої шляхи натхнення. А головне – «Не бійся псувати папір».
Коли Ви зрозуміли, що хочете бути ілюстратором?
Мені не надто заходить термін «ілюстратор», більше «художниця», напевно. Бо я малюю і живопис, і батік і займаюся тестилем та перфомансом. Ілюстрація – лише частина. Не було такого моменту просвітлення і усвідомлення, що ось це – мій шлях. Це було зрозуміло завжди. Я народилася в родині художників і в мистецтві була з дитинства.
Інколи мені здається, що інакше і не могло бути.
Що для Вас є джерелом натхнення? Чи є відомі художники/ілюстратори, які впливають на Вашу творчість?
Все, буквально. Мене надихають люди, місто, море, книжки, кіно. Останнім часом найбільше надихає гра різних слів.
Чи пам’ятаєте свою першу виставку? Які у Вас були почуття?
Якщо говорити про першу-найпершу – то ні. Змалку я ходила малювати до студії, де викладала моя мама та тітка і раз в рік були групові виставки, що тішило всіх учасників. Пам’ятаю лиш цукерки)
Перша індивідуальна виставка була у Львові, в 2016 році. Проект називався «ЗВІРУ ВІР», він був присвячений звіру всередині кожного з нас, якого важливо бачити і якому важливо довіряти.
Почуття були піднесені, звісно. Хвилювалась тільки і дуже коротко прощебетала промову.
Як проходить процес створення нової роботи?
Половина процесу – це ідея. Тому в мене завжди під рукою скетчбук або нотатки в телефоні. Часто приходять ідеї коли засинаєш – ось цей невизначений стан поміж сном і не сном, тоді я швиденько «прокидаюся» і записую собі, щоб не забути. Для мене важливо, щоб була присутня метафора, сенс – інакше не відчуваю діалогу з роботою. Потім я малюю декілька ескізів, серед яких обираю найвдаліший, щоб виконати у більшому форматі та матеріалі.
На Вашу думку, що необхідно для створення гарної ілюстрації?
Гарна ілюстрація, особливо в сучасному світі, – дуже відносне поняття. Особисто для мене – важливо пропустити роботу через себе, провідчути, знайти щось, що ти зможеш в ній полюбити.
Зрозуміти навіщо ти це малюєш, знайти щось корисне для себе окрім фінансів, якщо це замовлення. Емоція – дуже відчувається. Глядача не обдуриш, він зупиниться біля картини, яка несе за собою щось більше, ніж просто технічно гарно виконане зображення.
Чи є у Вас ваша улюблена ілюстрація або проект?
Кожен мій проект – мій найулюбленіший. Єдине що найбільша любов до роботи є в самому процесі. Інколи дивлячись на готовий малюнок – я вже її не відчуваю так сильно. Робота зроблена і я її відпускаю, що характерно, дуже часто вона починає жити своїм життям. Ніколи не вгадаєш як зреагують люди на твоє мистецтво.
Яку життєву пораду Ви можете дати ілюстраторам-початківцям?
Спостерігайте і багато малюйте. Всі геніальні ідеї поруч з вами, треба просто розплющити очі і почати зауважувати, порівнювати, додумувати.
Найкраще я навчилась правильно технічно малювати в школі, в класі одинадцятому. Вчитель казав приносити по сто начерків в тиждень. А потім вибирав з них 5 (в кращому випадку) і говорив– о, це нічого.
Мій дідусь-скульптор своїм студентам казав – не бійтеся псувати папір. Це дуже хороша порада.
Спілкувалась: Анна Коваленко
BARVA 